Екологічне виховання молодших школярів

Екологічні проблеми мають глобальний характер. Людство не може розвиватися, не взаємодіючи і не впливаючи на навколишнє природне середовище. Якість впливу відповідає встановленим людством суспільним нормам та рівню культури взагалі. Тепер людство визнає, що від екологічної освіченості та переконаності кожного залежить майбутнє рідної землі, її доля. Отже, для розв’язання екологічних проблем і виникла потреба формування екологічної свідомості кожної особистості.

В Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», в Постанові Кабінету Міністрів України «Про Державну національну програму «Освіта» та в інших нормативних документах визначена велика роль екологічного виховання учнів початкової ланки. Це зроблено не випадково.

Молодший шкільний вік є найбільш відповідальним і важливим в екологічному вихованні, коли окремі знання, які накопичуються про культуру взаємозв’язків з природним середовищем систематизуються та узагальнюються. В цьому віці діти сприймають все сказане вчителем без сумніву, і найголовніше – як норму життя. Важливим в цьому питанні є особистість самого педагога та батьків. Дорослим необхідно показати приклад дітям і любові до природи, і бережливого ставлення, і почуття захоплення природними об’єктами. Тому ланцюжок «діти – батьки - вчитель» є нерозривним в виховному та освітньому процесі. Саме в цьому віці найлегше може бути сформована готовність до правильної взаємодії з навколишньою природою. Цьому допомагають вікові особливості дітей: емоційність, особливості сприйняття світу природи, почуття здивування, почуття захоплення, почуття співпереживання та співчуття, емоційно - позитивне ставлення до об’єктів природи, а також готовність до дії – бажання реалізувати свої знання в різних нестандартних ситуаціях, бажання допомогти. При цьому найбільш дієвими для виховання та освіти є емоційні переживання, пов’язані з процесом безпосереднього спілкування з об’єктами природи та діяльність в ній.

Екологічне виховання молодших школярів об’єднує інтелектуальні, моральні, естетичні напрямки які регулюють ставлення самої дитини до природи. Основні екологічні поняття - взаємозв’язок живих істот між собою, з навколишнім середовищем, різноманітний вплив людини на природу – розкриваються не лише на уроках курсу «Я і України», а й на всіх уроках шкільного циклу, а також, в позакласній і позашкільній діяльності.

Діти дуже емоційні, тому важливо навчити дитину дивуватися, захоплюватися ніжністю першої весняної квітки, красою метелика, співом пташок та жабок, ароматом першої зелені – взагалі, будь якою часточкою оточуючого середовища.

Значну увагу екологічному вихованню приділяю на уроках мови. Готуючись до уроку , чітко продумую логічні зв’язки між його етапами. При цьому створюю і розв’язую проблемні ситуації, застосовую різні форми і методи викладу навчального матеріалу, поєдную індивідуальну роботу з колективною, самостійну з фронтальною,групову з роботою в парах.

Для актуалізації опорних знань, умінь і навичок пропоную підготовчі вправи, активізуючи знання дітей і створюючи проблемні ситуації для наступної пошукової діяльності. Велику увагу приділяю роботі учнів з художнім словом, написанню творчих робіт. Саме цей вид роботи дає можливість кожному учневі виявити свою індивідуальність, оперуючи набутими на попередніх уроках знаннями, сприяє збагаченню лексичного запасу школярів, допомагає осмисленню різних функцій зображувальних засобів мови. З цією метою використовую вправи, які сприяють розвитку знань про довкілля та вихованню бережливого ставлення до навколишнього світу; проводжу зорові, слухові, зорово-слухові, пояснювальні, попереджувальні диктанти з природничо-екологічним змістом, які сприяють збагаченню словникового запасу учнів, розвитку мовленнєвої діяльності; використовую дидактичний і роздатковий матеріал екологічного змісту. Для створення емоційно – чуттєвого фону уроку демонструю репродукції картин художників – пейзажистів, фотографії та класичну музику на тему природи. На кожному уроці добираю різну інформацію щодо природних об’єктів, яка зацікавлює дітей і підтримує інтерес і до предмета, і до природи.

В екологічному вихованні ефективними є уроки мислення серед природи. Спілкуючись серед природи, діти вільно висловлюють думки, для них це своєрідна цікава гра. Сама природа допомагає, вчить творити і міркувати. На таких уроках діти сперечаються, порівнюють власний досвід із досвідом однолітків, переконують одне одного. Уроки мислення серед природи мають на меті створення умов для того, щоб:

- Процеси мислення відбувалися на основі живих, образних уявлень.

- Діти, спостерігаючи за навколишнім світом, встановлюють причино – наслідкові зв’язки, роблять висновки, відкриття.

- Школярі ставлять запитання для нових пошуків, вчаться мислити, зв’язно висловлюватися.

- Збагачують життєвий досвід.

Створюю ситуації, в яких дитина відчуває себе особистістю, думки і життєва позиція якої цікаві оточуючим, це дає впевненість, що її розуміння проблеми достойні уваги, розвинуть в ній спостережливість і інтерес до оточуючого середовища. Якщо дитину в цьому віці навчити щоденно аналізувати свої дії та вчинки, то коли стане дорослою зможе всесторонньо розв’язувати серйозні і глибокі життєві питання.

Уроки мислення серед природи розвивають :

- уміння спостерігати за явищами навколишнього світу;

- абстрактно мислити на основі конкретного природничого матеріалу;

- вміння будувати самостійно висновки;

- пізнавальні інтереси;

- творчість, уяву, фантазію.

Рідна природа – це могутнє джерело з якого дитина бере багато вражень і знань. Інтерес до об’єктів живої і неживої природи виявляється дуже рано. Діти помічають все: і мураху, яка несе на собі крихту хліба значно більшого розміру, ніж сама, і малесенького павучка в траві, і малесеньку квіточку. Увагу дітей привертаю до сезонних змін в природі, яскравість фарб, мелодійність звуків, безліч запахів. В цей момент діти відкривають новий світ: намагаються поторгати руками, роздивитися, понюхати. Необхідно підтримувати цікавість дитини до оточуючого середовища, і обов’язково виховувати бережливе ставлення до природи.

Коли дитина іде до школи, або повертається зі школи додому, вже без нагляду дорослих, безпосередньо спілкується з об’єктами природи. І в цей період теж виховуються основні риси характеру особистості й особливості спілкування з природою. Процес пізнання природи здійснюється шляхом спостережень і відкриттів. Зустрічаючи дітей вранці, запитую про цікаве побачене ними в природі, розповідаю і про свої враження від природних об’єктів. Звертаю увагу дітей на колір неба, які дерева вже розцвіли, на якому клені особливо красиво пожовкло листя, які відтінки мають листки черемхи та інших дерев. Запитую: голоси яких пташок чули в парку, в садку, чи бачили білочку у шкільному парку, чи помітили, що дбайливі діти на пеньках залишають для неї горішки та сухарики. Коли діти ідуть додому нагадую, щоб звернули увагу на навколишні природні предмети, помилувалися деревами, відчули запах осені чи весни, звернули увагу на пташок чи комах, на колір неба , на хмарки весняні (зимові чи осінні), в залежності від пори року, нагадую про народні прикмети, що стосуються погоди тощо. Такі прості завдання не потребують особливої підготовки ні для вчителя, ні для дітей. Їх не важко виконати, але розвивається спостережливість, пам'ять, діти в простих об’єктах починають бачити прекрасне, дивовижне, розвивається фантазія.

Для того, щоб процес формування спостережливості учнів був ефективним, чітко дотримуюсь структури спостережень:

- Ставлю перед дітьми мету спостереження,

- Чітко визначаю коло об’єктів для спостереження,

- Визначаю основні ознаки спостережу вальних об’єктів,

- Проводжу словниково – термінологічну роботу.

- Організовую узагальнення.

Організовуючи спостереження за об’єктами природи, задовольняю пізнавальний інтерес учнів, прищеплюю чуттєве сприймання навколишнього світу, вчу бачити і відчувати багатство барв, форм, звуків.

Дітям дуже сподобались такі уроки:

- Про що шепочуться осінні листочки?

- Перші прикмети осені.

- Природа чекає зими.

- Сніжинки – фантазерки.

- Веселка в бурульці.

- Розсипала весна у нашому садку. . .

- Ой літо, літечко. . .

Враховуючи природознавчий та екологічний виховний характер художніх творів літератури, довідникової літератури, разом з бібліотекарем школи Кязимивою Н.К. підібрали літературу в бібліотеці, для того щоб рекомендувати для читання дітям молодшого шкільного віку. На основі дібраної літератури створюється певна основа для розвитку екологічного виховання учнів, поповнення їх знань про навколишній світ, формування персональної відповідальності за стан справ у довкіллі.

Щоб екологічні поняття, культура поведінки в природі які слід донести і закріпити в осмисленні дитини дали очікувані результати, все необхідно пропустити через її почуття. Для цього, поряд з традиційними методами та прийомами є ефективним метод проектів. Виконання проекту – це поетапна практична діяльність по досягненню поставленої мети. Використання цього методу найбільш повно сприяє формуванню екологічних знань учнів, збагаченню їх життєвого досвіду в процесі конкретної взаємодії з об’єктами живої природи, формуванню понять про взаємозв’язки у природі, розвитку емоційно – чуттєвої сфери особистості дитини в процесі її спілкування з навколишнім середовищем. Кожний проект

– маленький крок на шляху до екологічної культури, краплина в те море життєвого досвіду, яке формує особистість. При цьому дотримуюсь таких загальних методичних вимог:

- чітко визначаю коли і з якою метою буде використовуватись проект;

- місце та умови реалізації проекту (урок, позакласні заняття, домашнє завдання);

- допомагаю дітям опрацювати відповідну літературу, інформаційний матеріал;

- здійснюю контроль за його виконанням, за оформленням дібраних матеріалів.

Виконуючи проект, враховую психологічні особливості молодших школярів, які не дозволяють ставити перед ними надто віддалені завдання або охоплювати одночасно декілька напрямків діяльності. Дітям дуже сподобалось виконання проекту:

- «Мій улюблений домашній пухнастик»,

- «Розвідка осінніх прикмет»,

- « Улюблені зимові свята»,

- « В гостях у бабусі Зими»( зимові прикмети),

- «Пролісок» ( весняні прикмети),

- « В гості до черешеньки» ( літні прикмети),

- «До тітоньки Медуниці» (лікарські рослини мого краю),

- «Народ скаже, як зав’яже » ( прислів’я, загадки, приказки природничого характеру).

Для здійснення екологічного виховання, намагаюсь проводити роботу не епізодично, а систематично, продумано, цілеспрямовано. Особливу увагу потрібно звернути на такі моменти:

- Організовую спостереження. Молодші школярі «дивляться», але не «бачать». Акцентую увагу на суттєвому, новому, те, що оригінальне.

- Стимулюю творчу уяву. Діти цього віку яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Допомагаю зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомогти встановити зв’язки і відношення між явищами та предметами, відчути красу навколишньої природи.

- Розвиваю потребу творчості. Пропоную придумувати загадки, казки, риму, самостійно знайти щось цікаве у природі та ін...

- Підтримую позитивні емоції. Діти цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому даю можливість дітям фантазувати, вносити пропозиції щодо охорони природи, тощо.

- Виховую вольові риси характеру. Для виховання вольових рис характеру допомагають різні ігри, але використовую тільки природоохоронного змісту.

- Діяльність повинна містити елементи творчості. Двигуном для творчості стають конкурси, змагання, вікторини, тощо.

Мною були розроблені екологічні задачі які містять фактичні відомості. Мета цієї збірки – активізувати уроки математики, природознавства, пробудити бережливе ставлення до природи, спостережливість та зацікавленість учнів до пізнання природи. Даний матеріал можна використовувати на уроках, в позакласній та позаурочній роботі.

Друга моя збірка завдань, «Плету, плету віночок для допитливих діточок», складається із вправ і завдань з української мови екологічного спрямування, які допоможуть дітям засвоїти програмовий матеріал швидко і якісно. Мета цих завдань – активізувати навчальний процес, сприяти розвитку пізнавального інтересу, орфографічної пильності, уяви. Дібраний матеріал викликає у дітей здивування та зацікавленість, що дозволяє уникнути втоми при виконанні роботи.

Переконана, що система екологічного виховання, яку я здійснюю на уроках мови, дає можливість учням зрозуміти: в яких фарбах, образах, словах, мелодіях постає перед кожним оточуючий світ, який відгук душі на різноманітні контакти з довкіллям, чи не байдужа вона, чи не проникло в неї зло, що доброго може внести кожен в навколишній світ.

В результаті формується позитивний морально – психологічний клімат в класному колективі, особистий досвід дитини, її моральні риси. Розвиваються навички спостереження, порівняння, співставлення, ведення записів, збір та обробка даних, вміння робити висновки, передбачення, застосовувати знання в різних життєвих ситуаціях, творчо підходити до розв’язання проблем.